oldbufo_wife | 100 років (Reply)

Крим. Севастополь. "Северная сторона". Прадід з дідом саджають картоплю.
Світлина зроблена десь тут - www.google.com/maps/d/edit,   десь    на початку тридцятих років. Потім церкву знесуть, поряд побудують школу, в цій школі буде вчитилювати моя бабуся. На   місті прадідового городу виникнуть будинки, а на місті баштану ( він поряд але не навпростець) -   величезний пустир. ( Коли я була маленька   ми ходили через тей пустир на пляж, я завжди   жалкувала що замість кавунів там тільки бурьяни.)
Зараз церкву відновлено, виглядає   мов никчемна реконструкція,   на місці города - жилий квартал, доволі вбогий. а пустир замість баштану так й залишився. Раніше я з острахом чекала, як там побудують "хатинки для відпочивальників" у стилі "дорого-бахато з чудовим морським краєвидом" . Зараз мені якось все рівно.
вчора було 100 років з дідова дня народження. Севастополь він кохав, саме кохав, мов жинку чи дитину. обожнював сонце та море, до флоту, " к русской славе" відносився індеферентно. бачив Крим білий, татарський, повоєний, російський, український. В себе на городі, на маленькому городі, на на на тому, що на світлині збирав каміння та будував стіну, потім ще стіну, в решті з'являвся будиночок. Над віноградом плакав мов над дитиною, мов простити все окрім знищення віноградників. Себе називав укрАинцем, що не знає мови, розмовляв чудернацьким для мене суржиком: "мОлодежь, велосопед", а ще будинок був забит книжками.